Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 908/2680/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 рокуу справі№ 908/2680/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор"додержавного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень"про стягнення 7 521,24 грнВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 7 521,24 грн, як отриманих останнім без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 (суддя - Кагітіна Л.П.) позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" 7 521, 24 грн безпідставно стягнутих коштів та судові витрати.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (головуючий - Татенко В.М., судді - Ломовцева Н.В., Колядко Т.М.) рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015, залишивши в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 06.03.2006 між відкритим акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (правонаступником якого є позивач у справі) (вантажовласник) та державним підприємством "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" (залізниця) було укладено договір № ПР/ДН-3-06-525/НЮп/121/152 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з п. 2.4. договору позивач зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок відповідача. Одержані кошти відповідач зараховує на особовий рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.2. договору (в редакції додаткової угоди № ПР/ДН-3-06525/НЮп/121/152 Д-5) в міру виконання перевезень та надання послуг залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, збирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних первинних документів, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з застосуванням електронного цифрового підпису).

Між сторонами було також укладено договір перевезення вантажу, який оформлено залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013.

За перевезення, оформлене залізничною накладною № 46188751 від 27.06.2013, в особовому рахунку позивача відповідачем було відображено, як використану суму 71 802,00 грн (провізний тариф) та - 2 117,83 грн (додаткові збори), про що зазначено у залізничній накладній.

Договір перевезення повністю виконано сторонами.

20.06.2014 в особовому рахунку позивача було відображено, як використана за те ж саме перевезення сума 7 521,24 грн, як добір провізної плати, що підтверджується переліком № 20140620 від 20.06.2014.

Пунктом 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № ПР/ДН-3-06525/НЮп/121/152 Д-5) визначено, що у разі виявлення неправильного відображення в особовому рахунку використання коштів позивачем, відповідач вносить відповідні зміни до особового рахунку позивача.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що наслідки неправильного (помилкового) відображення відповідачем руху коштів на відкритому ним особовому рахунку позивача та порядок відновлення відповідно порушених прав позивача, у такому випадку, визначені п. 4.2. договору, а отже, виявивши необґрунтоване списання зі свого особового рахунку спірної суми, як використаної, позивач міг звернутися до відповідача з відповідною вимогою про відновлення цієї суми на своєму особовому рахунку.

Однак, з таким висновком апеляційного господарського суду погодитися неможливо виходячи з такого.

Відповідно до параграфу 4 ст. 13 УМВС залізниці мають бути відшкодовані здійснені нею витрати за перевезеннями, в тому числі, не передбачені тарифами, що застосовуються, як, наприклад, витрати з виправлення завантаження, витрати з перевантаження, пов'язаного із виправленням завантаження, витрати з виправлення тари і пакування, необхідної для збереження вантажу, витрати з укривання вантажу брезентами та за користування самими брезентами в тому випадку, коли таке укривання не є обов'язком залізниці. Ці витрати мають бути встановлені окремо для кожного відправлення та підтверджені відповідними документами. Вказані витрати вписуються залізницею до накладної та стягуються з відправника, якщо витрати виникли на залізниці відправлення, або з одержувача, якщо вони виникли на залізниці призначення.

У випадку неправильного застосування тарифів або помилок в розрахунку при обрахуванні провізних платежів, а також у випадку не стягнення платежів недобір підлягає сплаті, а перебір - поверненню. Розрахунки недоборів і переборів за провізними платежами здійснюються у відповідності до ставок тарифів, які діяли на момент укладення договору перевезення (параграфу 5 ст. 15 УМВС).

Згідно з п. 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до п. 1.10. Правил остаточні розрахунки за експортні вантажі, за перевезення яких платежі були сплачені на станції відправлення, провадяться на прикордонній станції, яка передає вантаж на іноземну залізницю. Крім цього, виявлені суми недоборів або переборів по кожній відправці прикордонна станція зазначає в копії дорожньої відомості. Розрахунки за перебори та недобори в цих випадках провадяться фінансово-економічною службою залізниці з відправником.

Як правильно встановлено місцевим судом, між позивачем та відповідачем було погоджено ціну договору, як провізну плату; перевезення здійснено, оплату проведено, зміни у встановленому порядку до залізничної накладної не вносилися. Таким чином, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що сума 7 521, 24 грн була списана з особового рахунку позивача безпідставно, а тому підлягає поверненню позивачу. Також правомірним є висновок суду, що позов було подано в межах позовної давності.

Отже, висновок апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковим, а тому постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 913, 50 грн відшкодування судового збору за подачу касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 липня 2015 року у справі за № 908/2680/15 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 16 червня 2015 року.

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428) витрати зі сплати судового збору в сумі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя М. Остапенко Суддя П. Гончарук Суддя Л.Стратієнко